Хто були ці люди? Чому вони загинули? І хто винен у їхній смерті? Ці питання має ставити кожен сучасний український політик, щоб не допустити помилок. Адже, як вчить історія, без належних висновків помилки мають здатність повторюватись.

Отже, в кінці грудня 1917 року уряд більшовицької Росії розпочав війну проти Української Народної Республіки. У січні 1918 року до Києва почали наближатися три більшовицькі військові угрупування під командуванням колишнього полковника царської армії М.Муравйова. Щоб відбити навалу ворожих військ і захистити Україну від інтервенції, 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під Бахмачем на Чернігівщині студенти-добровольці Українського народного університету, Київського університету імені Святого Володимира, учні старших класів Кирило-Мефодіївської гімназії та невеликий загін Вільного Козацтва дали бій наступаючій більшовицькій армії. 300 студентів та школярів стали зі зброєю проти 6 тисячного війська, що складалося з петроградських та московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту.

Протягом п’яти годин патріоти-добровольці стримували натиск професійної більшовицької армії, але сили були нерівні. Бій під Крутами закінчився українською поразкою. В тому бою загинуло 250 українських студентів та гімназистів, 10 старшин, 32 юнаки потрапили в полон і були закатовані російськими солдатами. Решту поранених відвезли до Харкова.

Після звільнення України від більшовицької армії 19 березня 1918 року в Києві, на Аскольдовій могилі, відбулися похорони полеглих у бою під Крутами. Тоді стало відомо, що, увірвавшись до Києва, більшовицьке військо влаштували тотальний терор, розстрілявши на вулицях Києва більше 5 тисяч мирного населення тільки за те, що люди розмовляли українською мовою.

Бій під Крутами увійшов в українську історію як зразок жертовності й героїзму за нашу Батьківщину. Кожна свідома нація має свої Крути. Історії відомий бій 300 спартанців на чолі зі спартанським царем Леонідом, які в 481 році до Різдва Христового дали бій армії перського царя Ксеркона, що мала 1 мільйон 700 тисяч бійців. Та якщо бій спартанців під Термопілами був жертовністю 300 відбірних професійних спартанських воїнів, які свідомо йшли на смерть, аби показати силу духу нації, то в українській ситуації 300 непідготовлених студентів і гімназистів принесли себе в жертву через бездарність тодішньої української влади.

Безвідповідальні помилки Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським призвела до того, що була розпущена українська регулярна армія, яка пройшла сувору підготовку на фронтах Першої світової війни і була готова захистити Україну від вторгнення більшовиків. Однак короткозорість українських соціалістів, які свято вірили, що Росія ніколи не нападе на Україну, закінчилася втратою української незалежності. І якби не ця наївність українських політиків, то Україна не втратила б мільйони населення під час двох голодоморів, репресій 30-х років і мала б на сьогодні удвічі більше населення і вже б стала частиною Європи, як сусідня Польща, яка відокремилась від Росії у 1918 році.

Поразка під Крутами суворо застерігає українців бути єдиною політичною нацією. В цьому сенсі показова одна приватна історія. Під час походу більшовиків в Україну разом з ними на Київ наступав Юрій Коцюбинський, син українського письменника-класика Михайла Коцюбинського. У 1937 році Юрія Коцюбинського викликали до Москви, і він, потерпаючи від поганих передчуттів, одягнув українську вишиванку. Його вбили кулею в потилицю за вірнопіддану службу, як вбивали тисячі українців, що були п’ятою колоною, допомагаючи поневолити Україну. І цей випадок з Юрієм Коцюбинським має бути особливо повчальним для тих вітчизняних політиків, які свій політичний бізнес роблять на антидержавній та антиукраїнській діяльності.

Пам’ять про Крути застерігає нас бути пильними.