Щиро вітаю вас з Першотравнем – святом миру і вільної праці на оновленій землі, яке стало в Україні традиційним.
Це день трудівника, день солідарності та взаємної підтримки трудящих усього світу у прагненні жити в мирному, демократичному суспільстві.
Нехай це чудове свято додасть нам наснаги, оптимізму і впевненості у власних силах, допоможе осягнути глибину життєствердних ідеалів добра і справедливості. Щиро бажаю вам, шановні, ща
... Читати далі »
26 квітня 1986 року почав відлік Чорнобильської катастрофи.
Ця трагедія ввійшла в історію в усі хроніки людства як рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще доплатимо за Чорнобиль.
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою. І не віщувала біди. А біда вже занесла свій меч над нашою землею. Із 25-го на 26 квітня о першій годині 23 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну температуру.
Не має мабуть, в Україні місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідками аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали матеріально. Величину трагедії підтв
... Читати далі »
Христос Воскрес! - Воістину Воскрес! О, як чудодійні ці слова! Коли ми їх вимовляємо або чуємо, в наших серцях спалахують вогні святої радості про Господа Ісуса Христа Воскреслого. І де б вони не виголошувалися, де б ці слова не лунали, де б не чулися, - усюди вони викликають тріпотіння в кожному серці і від них все яскравіше спалахує полум’я віри в душі кожного прославляючого Воскреслого Господа. «Христос Воскрес!» - Ми говоримо з відчуттям духовного захоплення; їх хочеться вимовляти без кінця, слухаючи у відповідь інші два святих слова: «Воістину Воскрес!" Христос воскрес! - І для всього всесвіту почалася дійсна весна, світлий, радісний ранок нового життя. Воскресіння Господа Ісуса - перша дійсна перемога життя над смерт
... Читати далі »
1 квітня називають Днем Сміху, Днем Жартів. Чому раптом саме це свято почали святкувати 1 квітня невідомо. Але все одно в цей день варто порадувати друзів та близьких чи розіграшом, чи жартом, чи веселою листівкою. Є думка, що звичай раз на рік розігрувати один одного та брехати напропале виник у Франції. Але ще давні римляні відзначали 17 лютого „свято глупців”. У Східній Індії традиція розіграшів існує з здавна, але святкується 31 березня. Традиція жива і тепер. Причиною такого своєрідного звичаю стала сама природа. Весняні примхи природи люди намагалися задобрити жартами і розіграшами. Однак, розігруючи когось, не варто забувати відому приказку: „Найкраще сміється той, хто сміється останнім”.
Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, почалось на початку XIX ст. До середини 30-х років переселенський рух був в основному землеробського характеру, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху до міст. Див. також — Первинні поселення бессарабських німців. Надзвичайно важливим чинником, що сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво залізниць. Це значно покращило транспортно-географічне розташування Одеси і разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мало вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості міста. Оде
... Читати далі »
І ось знову свято, 23 лютого - День Захисника Вітчизни! Захисника нашої Батьківщини, своїх друзів, коханих.
Чоловіче свято виникло в 1918 році як день народження Червоної Армії в ознаменування перемоги під Нарвою і Псковом над німецькими військами.
Треба сказати, що газети кінця лютого 1918-го не містять особливих переможних реляцій. Не говорили про роковини перемоги і через рік - в 1919 р. Лише у 1922-му, 23 лютого було оголошено "День Червоної Армії”. Була "велика перемога” або її не було - питання залишається відкритим.
Пізніше свято перейменували в «День Радянської Армії», а вже в наші дні в «День Захисника Вітчизни».
Гадаю, що всім чоловікам, незалежно від прихильності до
... Читати далі »
23 роки тому, 15 лютого 1989 року, остання колона радянських військ була виведена з Афганістану. Таким чином закінчилась більш ніж дев’ятирічна військова інтервенція Радянського Союзу в сусідню державу, в якій і сьогодні ще тривають збройні заворушення.
Захищати революцію у "братській" країні 1979 року були направлені понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і без вісті зниклими.
Уже вдома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських "афганців".
Усього, з 1979 року в Афганістані загинуло понад 14 тисяч радянських солдат, більше 30 тисяч з них були поранені; з афганського боку втрати були ще жахливіші — біля 1,5 мільйона загиблих і майже 5 мільйонів біженців, що знайшли притулок в сусідніх Пакистані та Ірані.